Дорогі українці, щиро вітаю Вас із Днем Конституції України!
Як Основний Закон, вона закладає не лише юридичний, а насамперед ціннісний фундамент Українського народу як сучасного цивілізованого суспільства та України як сучасної цивілізованої держави.
Це справжній суспільний договір, у якому відображено, що ми, як народ, вважаємо правильним, а що неприйнятним, як ми хочемо жити й що категорично не сприймаємо, як ми бачимо своє майбутнє та як готові це майбутнє захищати.
Основу Конституції становить стаття перша, яка визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну та правову державу. Такі характеристики Української Держави є основоположними і так чи інакше відображаються в інших положеннях Основного Закону.
Наступними статтями Конституції визначено, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка є цілісною та недоторканною. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу.
24 лютого минулого року ми побачили, що це не є простою декларацією. Із початку агресії неадекватного сусіда з непомірними амбіціями та фантомними болями за часами «імперської величі», Український народ та Українська держава ціною неймовірних зусиль та величезних втрат відстоюють незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Ми вже досягли великих успіхів, але попереду ще важкий шлях, який приведе нас до відновлення суверенітету у межах конституційних кордонів 1991 року.
Демократичний характер нашої держави означає, що впродовж трохи більше 30 років незалежності Україну очолює уже шостий Президент, а не президент, який думає, як би обиратись на п’ятий, а бажано і на шостий термін. Це є фундаментальною засадою взаємодії держави та суспільства. Наслідки її порушення ми можемо спостерігати у тій самій росії, де десятиріччя необмежених повноважень керівників держави спричиняє спотворене сприйняття себе, свого місця і функцій у державі, а у підсумку — ролі своєї держави у світі.
Проте «Україна — не росія», і у нас народ, а не влада, визначає того, хто керує Українською державою. Водночас дві революції продемонстрували, що народ готовий захищати демократичний устрій своєї країни та своє право обирати, а будь-яка влада має поважати цей народ або перестане бути владою. Тому що українці є вільними та гідними людьми, які мають волю захищати свої принципи, навіть якщо ціною цього може бути життя чи здоров’я.
Нарешті «соціальна та правова держава».
Відповідно до статті третьої Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Це відображення принципу, за яким «держава існує для людини, а не людина існує для держави». Право на життя, право на свободу та особисту недоторканність, право обирати й бути обраним, свобода слова та свобода пересування. Усе це є ще одним водорозділом, який відрізняє нас від імперського левіафана, що існує винятково з метою задоволення інтересів владної еліти та розширення своїх кордонів, а людей розглядає як ресурс, за рахунок якого можна це забезпечити. Саме людиноцентричність відрізняє Україну, як частину сучасного та майбутнього цивілізованого світу, від країни, правителі та народ якої застрягли у далекому минулому.
Водночас, щоби реалізувати ці принципи, і державі, і суспільству, і кожній людині потрібно жити за правилами, які залежать від консенсусу у суспільстві, а не від волі однієї або кількох людей. Тому в Україні визнається й діє принцип верховенства права, який є основою правової держави, тобто держави, яка функціонує на засадах «сили права, а не права сили».
Переконаний, що наші конституційні цінності також є тими, що об’єднують Український народ та приведуть до успіху Українську державу, яка протягом наступних століть буде дійсно суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою.
З Днем Конституції України! Слава Україні!