Введення правового режиму воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року спричинило значні зміни у реалізації громадянами своїх прав та свобод. Тому, законодавець здійснює удосконалення законодавства з урахуванням тих реалій, в яких зараз перебуває наша країна. Зокрема, це стосується і організації трудових правовідносин, у тому числі щодо права працівників на відпустки.
Право на відпустки закріплено Конституцією України (стаття 45), Кодексом законів про працю України (статті 74-84), та Законом України "Про відпустки".
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", в якому передбачені особливості та обмеження щодо здійснення трудових відносин між працівником та роботодавцем під час дії воєнного стану.
За загальним правилом, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Проте, під час дії воєнного стану щорічна відпустка на розсуд роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні на рік.
Варто зазначити, що у випадку, коли щорічна відпустка працівника становить більше як 24 календарні дні, невикористані під час дії воєнного стану дні відпустки переносяться на період після припинення/скасування воєнного стану.
Особливу увагу учасниками трудових відносин варто звернути на право роботодавця під час дії воєнного стану відмовити у наданні будь-яких відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Така відмова роботодавця буде законною, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Також роботодавець має право відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.
Що стосується надання відпусток без збереження заробітної плати під час дії воєнного стану, така відпустка надається роботодавцем за заявою працівника на необмежений строк.
Також законодавець передбачив врегулювання випадків, коли працівник у зв’язку із бойовими діями виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи. У такому разі необхідно звернутися до роботодавця із заявою про надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеній у заяві, але не більше ніж на 90 календарних днів. Однак, час перебування у такій відпустці не зараховується до стажу роботи.
Роз’яснення підготував
головний юрист сектору
«Снятинське бюро правової допомоги»
Лепчук Святослав