Щиро дякую, Прем'єр-міністре!
Дякую за ваші добрі слова про нас, про Україну, про нашу боротьбу й дякую за підтвердження того, що відносини та співпраця між Україною та Великою Британією, а також між Великою Британією та всією Європою зберігають вирішальне значення.
Шановні друзі, шановні партнери!
Ми зараз у Бленгеймі, і це місце, безумовно, асоціюється з Вінстоном Черчиллем. І хоча цей палац пов'язаний не лише з ним, саме його з-поміж багатьох інших ми згадуємо з особливою пошаною, і саме він додає величі Бленгейму. Ми цінуємо жарти та репліки Черчилля, хоча самі, напевно, не хотіли б стати об'єктом такого в’їдливого гумору. Ми повертаємося до його промов і порівнюємо власні принципи з його рішеннями, прагнучи досягти подібних висот. Але не це зробило його легендою. Саме його здатність бути непохитним бар'єром між історією та боягузтвом і є ключовою причиною того, що люди й досі на нього рівняються. Хоробрість зробила Черчилля Черчиллем. Хоробрість виграла найважливішу битву в його житті. Це була битва за Британію і, звичайно, за всю Європу. Чи буде Європа континентом, який не здається й не продається тиранам? Чи буде Європа континентом націй і спільнот, а не кількох фюрерів та їхньої ненависті? Тоді це було вирішено. І всі ми бачимо, як багато для нас здобула хоробрість попередніх поколінь. Вони вибороли для нас цю Європу, яка так довго була мирною. І тепер наша хоробрість і співпраця повинні зробити не менше, щоб колись діти наших народів могли озирнутися на нас – на те, що ми зробили, на те, що ми обрали, на те, що ми пообіцяли, – і побачити опори свого миру, своєї безпеки та свого процвітання так само, як ми бачимо це, коли озираємося на найвідомішу людину з Бленгейма.
Шановні пані та панове, шановні лідери!
Сьогодні я зосереджуся на трьох пунктах.
Перше. Ми зберегли єдність у Європі та діємо разом, а це означає, що Путін не досяг своєї головної мети – йому не вдалося розколоти Європу. Що рішучіше Європа зберігатиме цю єдність, то довготривалішого миру ми зможемо досягти. Путін не може підтримувати відносини зі справді сильними лідерами, і це наша перевага, але вона залишається перевагою лише доти, доки ми єдині. Він може спробувати підібратися до вас або вийти на когось із ваших партнерів поодинці, спробувати спокусити або натиснути на вас, шантажувати вас, щоб один із вас зрадив решту, послабивши нашу єдність. Так, кожен, звісно, сам обирає, як йому діяти та яку спадщину залишити. Але якщо хтось у Європі намагається вирішити питання за чужими спинами чи навіть за чужий рахунок, якщо хтось хоче здійснювати якісь поїздки до столиці війни, щоб поговорити й, можливо, щось пообіцяти всупереч нашим спільним інтересам або за рахунок України чи інших країн, то чому ми маємо зважати на таку людину? ЄС і НАТО також можуть розв’язувати всі свої питання без цієї людини.
Друге. Реальність на полі бою переконливіша за будь-які абстрактні міркування. Ми зупинили російський наступ на Харків. Крапка. Путін пожертвував десятками тисяч своїх громадян, але не досягнув нічого суттєвого. Це стало можливим завдяки хоробрості наших воїнів і хоробрості наших партнерів, які зняли обмеження на використання західної зброї вздовж нашого кордону. Чи призвело це до ескалації? Ні. Навпаки, це перешкодило спробі Путіна розширити війну. Чи була якась відповідь Путіна? Ні. Навіть коли російська ракета вражає онкохворих дітей, як це сталося нещодавно, це лише відтворює зло, яке ми вже побачили з боку Росії в цій війні. Отже, ми маємо діяти максимально сміливо, щоб досягти результату. Ми можемо спрямувати цю війну до її справедливого завершення силою нашої зброї та нашої дипломатії, і ми не повинні боятися цих можливостей. Що ефективнішою буде наша протиповітряна оборона, то безпораднішим буде Путін. Що менше в нас буде обмежень на використання дієвої зброї, то активніше Росія прагнутиме миру. Військові аеродроми, з яких злітають російські літаки з бомбами проти наших міст, наших людей, наших дітей і місця запуску російських ракет – усе це має бути знищене. Це не тільки ліквідує деякі цілі, а й зменшить можливості Росії продовжувати цю війну. Ракети й дрони не є «носіями державного суверенітету», тому необхідна колективна воля – колективна воля, щоб їх збити – так само, як це було з іранськими ракетами й дронами. Я звертаюся до всіх вас, до всіх лідерів, які здатні посилити необхідну хоробрість. Ці кроки мають бути зроблені. І я звертаюся насамперед до Сполучених Штатів, Сполученого Королівства, Франції, Німеччини та Польщі й інших друзів – ваша хоробрість може стати вирішальною для миру.
І третє. Дипломатія. Усе, що додає нам колективної сили, допомагає наблизити мир. І я дякую всім вам за підтримку початку переговорів про членство України в ЄС. Це довело, що навіть за найскладніших обставин ЄС може виконувати свої обіцянки, і це додало Україні моральних сил. Люди, які борються за Україну й за Європу, мають відчути, що Європа стає ближчою. І я також хочу подякувати тим із вас, хто твердо підтримує Україну на її шляху до НАТО. Хоча 32 країни – члени НАТО ще не досягли згоди щодо членства України, ми домоглися того, що повне подолання цього дефіциту безпеки у Європі завдяки вступу України до НАТО стало незворотним. І найголовніше, що ми повинні зробити цього року, – це саміти миру. Я вдячний Швейцарії та всім партнерам, які допомогли нам організувати перший Саміт миру. То був успіх для всіх, хто прагне справедливого завершення цієї війни. Зараз ми готуємося до другого Саміту миру, і незабаром запрацюють робочі групи щодо пунктів Формули миру. Це енергетична безпека, продовольча безпека, а також гуманітарна група, яка займатиметься звільненням полонених і поверненням депортованих. Згодом з'являться й інші групи. Я прошу всіх вас підтримати ці зусилля, долучитися до спільної роботи й обрати для себе ті пункти Формули миру, де ви зможете проявити своє лідерство. І, будь ласка, – це дуже важливо – переконайте партнерів по всьому світу, що вони також мають бути сміливими попри погрози й шантаж – потрібні їхні спільні зусилля заради миру. Коли програє агресор, виграє світ. Це неодноразово траплялося в історії людства. Так має статися й цього разу з російською агресією.
Щиро дякую вам, дякую за кожне життя, врятоване завдяки вашій підтримці! Дякую за запрошення, Прем’єр-міністре!
Слава Україні!