Історія громадянина України, який чинять спротив ворожій окупації в Криму.
Валід є уродженцем Херсону, але довгий час мешкав у Криму. Під час окупації Криму у 2014 році чоловік брав участь в акції протесту 26-го лютого, був викрадений співробітниками ФСБ, пережив катування, але вистояв. Переїхавши на материкову частину України, одразу ж пішов добровольцем в зону АТО.
Для чоловіка, Крим продовжує залишатися рідним місцем, за звільнення якого він сьогодні б’ється зі зброєю в руках.
2014 рік
26 лютого 2014 року “Крим” разом зі знайомими українцями та кримськими татарами вийшов на мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Як зазначає військовий, події між 27 лютого та 16 березня розвивалися стрімко та трагічно: у Сімферополі він бачив, як блокувалися військові частини та маршували “казаки”, завезені Росією.
На цей момент чоловік працював у службі безпеки компанії “Сімсітітранс”, якій належав також кримськотатарський канал ATR. Він разом із колегами тоді підтримував безпеку журналістів, що почали документувати злочини росіян на півострові.
“Ми охороняли журналістів, коли почалися заворушення в Криму у 2014 році… Це були дні, коли люди допомагали військовим у заблокованих частинах, чим могли, навіть передавали каструлі з пловом через паркан військової частини, робили все, що було в їхніх силах…”
Згодом, 16 березня, по дорозі на роботу, біля власного дому Валіда викрали окупаційні спецпризначенці та протримали його 2 тижні “на підвалі”. Це один із перших випадків викрадення українського мусульманина в Криму.
“Мене кинули на підвал, де допитували, катували, імітували розстріл. ФСБ переконували взяти на себе провину, якої я не мав. Вони хотіли записати на відео моє нібито “зізнання” в підготовці проти них збройного опору. Їм важливо було показати, що в Криму начебто є нацистський рух, із яким вони нібито “успішно” борються.”
Валід згадує, що тоді служба безпеки закупила засоби захисту для журналістів — каски та бронежилети, коли почали розуміти, що ситуація стає більш небезпечною, і під час підготовки сюжетів репортери можуть постраждати від російських військових. Окупанти ж намагалися виставити це таким чином, ніби співробітники служби безпеки закупляли зброю і готувалися до збройного опору.
“Після двох тижнів катувань, 1 квітня, мене вивезли до адмінкордону з материковою частиною України, віддали лише ключі від машини, техпаспорт та права — мою квартиру та всі речі росіяни привласнили собі. А 1 травня 2014 року я вже готувався до від’їзду в АТО, де зрештою служив до закінчення гарячої фази.”
“Крим” брав участь у боях за Іловайськ, обороні Донецького аеропорту, пройшов Піски.
Через свою службу в зоні АТО “Крим” був змушений повністю розірвати зв’язки з тими, хто залишився на окупованому півострові. Адже для окупантів бійці, що мали досвід АТО, — найбільший ворог та пріоритетна ціль. Навіть просто за спілкування з Валідом тим, хто знаходиться в Криму, загрожує небезпека.
2022
Вже 23-го лютого 2022 року, Валід знав, що почнеться повномасштабне вторгнення, тому ввечері того ж дня вивіз родину до кордону, а 24-го о 4 ранку був в Києві. Якраз коли все почалося.
“Крим” боронить Україну з перших днів повномасштабного вторгнення РФ. Хоча у чоловіка троє дітей, і він мав законне право виїхати за кордон разом з родиною, він став на захист Батьківщини. З лютого по квітень, разом із побратимами з 3 полку ССО брав участь у битві за Київ. Після того як російські війська були відкинуті від столиці, “Крим” змінив місце служби.
“Я хотів на Південь, заходити першим до Херсону — там був мій батько в окупації. Я почав шукати підрозділи на тому напрямку й потрапив у 73 центр ССО в середині квітня. Мені пощастило й ми дійсно були одними з перших, що заходили до Херсону.”
Згодом “Крим” перевівся до розвідувального взводу 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, яка теж виконувала бойові завдання на Південному напрямку, а саме в Миколаївській та Херсонській областях. Потім його з побратимами перекинули на Бахмут, де вони найдовше з усіх підрозділів перебувають без виїзду — з 1 грудня 2022.
Сьогодні Валід — командир розвідвзводу, і він розуміє, що звільнення Криму не буде швидким чи легким.
“Якщо росіяни програють у Криму, це буде для них крах авторитарності. Вони завжди пишалися захопленням півострова, тому це буде болюча та відчутна втрата для ворога…”
Військовий із позивним “Крим” з честю виконує свій обов’язок перед державою та робить усе можливе, щоб одного дня повернутися додому.
Повернутися у Крим.
***
Матеріали підготовлені в рамках інформаційної кампанії #10роківСпротиву спільно з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Інформаційна кампанія є частиною заходів до Дня спротиву окупації Криму.