27 червня 2013 року на Коломийщині відбулася зустріч родини Соломії Крушельницької з владою району, міста та жителями Коломийщини з нагоди річниці виступів співачки у Коломиї.
Родину оперної співачки вітали та вручили подарунки голова Коломийської райдержадміністрації М.М.Негрич, заступник міського голови І.І.Граділь. Привітав представників влади району та міста, а також родину співачки праправнук Соломії Крушельницької, голова Всеукраїнської Ради профспілок Державної податкової адміністрації у Івано-Франківській області В.Л.Сірецький.
Гості Коломийщини спільно з представниками влади відвідали Музей писанкового розпису, церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, музей історії міста Коломиї, Національний музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім.Й.Кобринського та взяли участь у майстер класах майстрів декоративно-вжиткового мистецтва, також відвідали Собор Преображення Господнього та мали екскурсію вулицями міста Коломиї.
Довідка: Соломія народилася 23 вересня 1872 року на Тернопільщині в сім’ї священника. Навчалась у Львівській консерваторії, яку закінчила з відзнакою.
Соломія успішно дебютувала у Львівському оперному театрі. Італійська співачка Джемма Белінчіоні, яка гастролювала у Львові, помітила неабиякі вокальні здібності дівчини та запропонувала їй поїхати до Італії на прослуховування до фахівців. Уже через рік Крушельницька співала провідні партії на кращих оперних сценах Італії. Тріумф, якого вона досягла в цій країні, відкрив перед нею двері театрів багатьох країн світу.
Невдовзі вона поїхала до Відня, щоб вивчити провідні партії в операх Вагнера. Крушельницька стала найвидатнішою «вагнерівською примадонною» XX століття.
Її запрошували найпрестижніші театри, і скрізь був тріумф. Співаючи у Варшаві, Соломія щороку приїздила на гастрольні вистави до Петербурга. Російська критика називала її «жінкою-Шаляпіним». Це була найвища оцінка. Співаючи в царському палаці, Крушельницька закінчила свій виступ так, як завжди робила в усіх країнах світу, — українськими піснями. І коли імператор запитав, що це за пісні і якою мовою вона їх співала, Соломія відповіла: «Це українські пісні, пісні мого народу».
Коли Крушельницькій було трохи за сорок, вона пішла зі сцени та присвятила себе тільки концертній діяльності, виконуючи старовинні, класичні, сучасні й народні пісні. В Італії Крушельницька прожила понад сорок років, а після смерті свого чоловіка повернулася на батьківщину.
На жаль, життя в тогочасному Львові виявилось для співачки скрутним. Радянська влада відібрала львівський будинок Крушельницької, виділивши їй тільки квартиру. Але Соломія Амвросіївна доволі швидко ввійшла в мистецьке життя міста. Вона стала професором Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка, влаштовувала концерти у філармонії.
У 1894–1923 майже щороку виступала з концертами у Львові, Тернополі, Стрию, Бережанах, Збаражі, Чернівцях та інших містах Галичини. Її єднали міцні узи дружби з І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, М. Лисенком, Д. Січинським та багатьма іншими культурними діячами Галичини і Наддніпрянщини.
В останнє співачка вийшла на сцену в 1949 році і вкотре підкорила публіку надзвичайним голосом і артистизмом. Це був майстер-клас славетної Соломії. Мало хто знав, що вона вже була хвора на рак горла. Можна тільки здогадуватись, якою ціною давався їй спів…
У 1951 році Соломії Крушельницькій присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року, за місяць до смерті, Крушельницька, нарешті, отримала звання професора. 16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки. Поховали С. А. Крушельницьку у Львові на Личаківському кладовищі поруч з могилою друга і наставника — Івана Франка.
