Дорогі співвітчизники!
Сьогодні в Україні день скорботи та пам’яті. Ми згадуємо всіх, хто втратив життя під час голодоморів у минулому столітті. Вісімдесят років пройшло відтоді, як нашу землю спустошив один із найстрашніших в історії людства голодоморів - 1932-1933 років. То була жахлива сторінка для нашого народу. Мільйони невинно загублених життів та скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах - ось чорний слід Голодомору.
Сьогодні ми схиляємо голову перед пам’яттю наших загиблих співвітчизників. Ми висловлюємо співчуття народам Білорусі, Казахстану, Росії, усім народами колишнього Радянського Союзу, які постраждали у ті роки. Також вшановують пам'ять жертв голодоморів українці у багатьох країнах світу.
Наше завдання - зберегти пам'ять про все, що відбулося на українській землі. І героїчне, і трагічне. Спільна пам'ять та спільна історія мають об’єднувати нас, робити сильнішими. Це фундамент нашого майбутнього.
Вшанувати невинні жертви трагедії, дбати про могили загиблих - обов’язок держави, суспільства, кожного, хто вважає Україну своєю Вітчизною.
Меморіальні заходи проходять сьогодні по всій Україні. Мільйони людей схиляють голови у жалобі в містах і селах нашої держави, мільйони свічок будуть запалені.
Переконаний, історія має бути відкритою для всіх. І кожен може мати різні погляди та по-різному трактувати чи оцінювати події минулого. Водночас вважаю неприпустимою політизацію будь-яких, передусім, важких історичних тем. Це спричиняє напругу, роз’єднує людей, суперечить консолідації суспільства, яка так потрібна Україні на нинішньому етапі. Сьогодні ми повинні відкинути всі політичні дискусії та бути єдиними. У цей скорботний день нас усіх об’єднує пам'ять про загиблих співвітчизників. Сьогоднішній день має бути поза політикою.
Ми сумуємо, але ми відчуваємо і гордість за наш народ. Він зумів вистояти, незважаючи на весь трагізм тієї важкої доби. Ми славимо усіх, хто у часи Голодомору рятував земляків від лютої смерті, часто ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Ми віддаємо данину шани тим, хто не скорився і чинив спротив репресивній політиці.
Наш народ не лише вистояв у голодне лихоліття. Спільно з іншими націями світу він переміг у найбільшій в історії людства війні, відбудував зруйновані міста і села. Ми зберегли себе як народ, зберегли свою історію, свою ідентичність. Ми здобули державну незалежність та йдемо сьогодні шляхом творення європейської країни, заможного суспільства.
Трагедія Голодомору є важким уроком для України, для всього людства. Страшні події 1932-1933 років продемонстрували, як легко може бути зруйноване життя і як важко воно відроджується на випаленому полі. Україна і сьогодні відчуває на собі наслідки лиха, яке спіткало її у далеких тридцятих.
Тому в центрі державної політики завжди повинна бути людина, її права, свободи, безпека та добробут.
Гуманізм, який є ознакою здорового та зрілого суспільства, має стати основою буття нашої країни.
Переконаний, ми зробимо усе, щоб подібні трагедії ніколи більше не могли повторитися на українській землі.
Прошу вшанувати пам'ять про наших загиблих співвітчизників хвилиною мовчання.