Минулого тижня повернувся з чергової каденції в АТО. Дякувати Богу, що «АТО уже не то», зовсім не то. Хто бував там в 2014-му, той мене розуміє. Більшість бійців, які пройшли Іловайськ, Дебальцево, Савур-могилу, мають за плечима реальний бойовий досвід цієї неоголошеної війни, в даний час насолоджуються відносним спокоєм або просто нудьгують.
І от, щоб хоч якось підтримувати бойові навички особового складу, командування прийняло рішення про періодичне проведення практичних вправ стрільб зі стрілецької зброї та озброєння бойових машин. На одній з таких стрільб я і познайомився з Миколою, військовослужбовцем однієї з військових частин, що несе службу «на передовій». Хлопець вправно споряджав ленту до ПКМ, бадьоро посміхаючись. Розговорились, виявилось що Микола родом з Крихівців! В іншій військовій частині познайомився з Володею з Тисменичан, ще в іншій – з Андрієм з Калуша… І на душі якось легше стало, одразу така гордість за прикарпатських козаків з’явилась. Ну, думаю, молодці франківчани, служать, захищають Вітчизну, женуть цю нечисть геть з України.
Та настав час повертатись. Прибув до Франківська, вник в ситуацію, а тут, виявляється, не все так добре, як хотілось би: козаки до війська не йдуть, мобілізацію саботують і, що найпринизливіше і найсоромніше – втікають, куди очі бачать! Намагаюсь зрозуміти цих людей, поставити себе на їхнє місце, не вдається – щось чоловіче в душі кричить категорично проти. Намагаюсь зрозуміти їхніх дружин, дівчат, коханих – теж не вдається. Одразу випливає перше ж питання з вуст тієї дівчини: «А що ж ти за чоловік, що втікаєш і ховаєшся?» Та найбільш складно мені уявити, як ці «втікачі» будуть дивитись у вічі тим хлопцям, які скоро повернуться і рідним тих, хто, на жаль, не повернувся.
Як-то кажуть, Бог вам суддя, та сподіваюсь, що стосовно цих прізвищ, котрі я нижче наведу, свій вирок винесе і суддя українського суду, бо за ухилення від мобілізації чинним законодавством передбачено кримінальну відповідальність.
А тепер найцікавіше, список військовозобов’язаних області, що отримали «бойові» повістки та не з’явились для відправки у навчальні центри. Нехай країна знає своїх «героїв»:
Коломийський район
Шпунарський Роман Миколайович, м. Коломия
Книгницький Богдан Мирославович, м. Коломия
Рабинюк Андрій Іванович, с. Черемхів
Гаврищук Степан Миколайович, с. Печеніжин
Горецький Василь Павлович, с. Печеніжин
Досінчук Василь Васильович, с. Рунгури
Мудько Степан Юрійович, с. Княждвір
Радченко Володимир Романович, с. Велика Кам’янка
Сопович Ігор Степанович, с. Гані
Тимофійчук Іван Васильович, с. Тростянка
Юрах Віктор Васильович, с. П’ядики
Андрусяк Юрій Васильович, с. Коршів
Кострубяк Сергій Васильович, с. Марківка
Тріщук Василь Миколайович, с. Верхній Вербіж
Ласійчук Ярослав Михайлович, с. Нижній Вербіж