Шановні співвітчизники!
Історичний Акт злуки, проголошений 22-го січня 1919 року, був символічним документом. Він окреслив географічні та ментальні контури єдиної України. З плином десятиліть ідея, закладена в Акті, поступово втілювалася в життя. Вона оволоділа, нарешті, умами практично всіх без винятку громадян України, та зробилася найголовнішою цінністю в усіх її областях.
Перефразовуючи cлова, сказані в дев'ятнадцятому році одним із політичних діячів того часу Левом Бачинським: ми стали народом не лише з "однією кров’ю" та "одним серцем", але й з однією думкою. Ще Михайло Грушевський, говорячи про відмінності, "витворені на нашім національнім тілі чужими впливами та зовнішніми обставинами", закликав не "роздмухувати різниці, а розвивати почуття єдності, солідарності, близькості". Ми так і робимо.
Протягом останнього року десятки тисяч воїнів, сотні тисяч волонтерів, мільйони й мільйони громадян піднялися на захист єдності й територіальної цілісності України. Ще ніколи День Соборності не був таким великим, вистражданим і заслуженим святом, як сьогодні.
Наш ворог грубо прорахувався. Хотів нас знищити, а зробив сильними як ніколи. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах – західних, східних, північних, південних та центральних. Вона об'єднала представників різних етносів та носіїв різних мов. А наші російськомовні співвітчизники продемонстрували, що Україну російською мовою вони люблять не менше, ніж україномовні - українською.
Нині майже 100% громадян – за єдину країну. І вражаюча більшість українців бачить її саме унітарною, а не федеративною.
Для мене як для Президента єдність країни та нації є такою ж цінністю, як для всіх моїх співвітчизників. Маю свої погляди на питання історії, мови та церкви. Та, незважаючи на те, що подібні ідеї сьогодні поділяються вже переконливою більшістю співгромадян, я повинен враховувати і почуття меншості. Саме тому ми проводимо дуже виважену гуманітарну політику.
Звісно, є принципові речі, які не можуть бути предметом для жодного компромісу. По-перше, Україна не буде федеративною, а залишиться унітарною державою! По-друге, європейський вибір - не підлягає дискусії. По-третє, єдиною державною мовою є і буде українська!
Але ніхто й ніколи не зазіхатиме на право людей говорити російською та іншими мовами, вільно вживати їх вдома, на вулиці, на роботі. Додатковою гарантією такого права стане децентралізація, яка торкнеться і гуманітарної політики.
Ніхто й ніколи вже не зможе підірвати нашу єдність. З соборністю в думці, з єдиною Україною в серці, ми всі разом назавжди будемо єдиною українською політичною нацією , в складі якої рівною мірою комфортно почуватимуться всі етноси.
Із святом Соборності вас, дорогі мої!
Слава Україні!