Колектив “Група Кінотрон” оцифрував 200 унікальних кіноплівок із фільмами, які зняли в перші роки відновленої незалежності України. Загалом з 2021 року команда виявила в Національній кінематеці України й почала каталогізувати понад одинадцять тисяч кіноплівок.
Перші оцифровані стрічки всі охочі можуть переглянути за посиланням.
За даними “Енциклопедії історії України” Національну кінематеку України заснували під назвою “Київська кіностудія учбових фільмів” у 1940 році на базі Київської кінофабрики (нині кіностудія Довженка). У 1944 році вона отримала назву “Київтехфільм”, а ще через 10 років – Київська кіностудія науково-популярних фільмів (“Київнаукфільм”). Його у 1992 році реорганізували, виділивши дві студії:
- “Укранімафільм”;
- Національну кінематеку України.
Наприкінці 1990-х виробництво фільмів на НКУ практично припинили, кіностудія опинилася на межі банкрутства. У жовтні 2015 року, зокрема, порушили справу про банкрутство Національної кінематеки.
Плівки з фільмами зберігалися на території кіностудії, часто в неналежних умовах і стані.
Так, серед перших стрічок, для яких створили цифрові копії:
- фільм “Вартові незалежності” про російську окупаційну політику щодо Криму ще до 1990-х;
- фільм “Київський некрополь” про столичні цвинтарі;
- стрічка про театрального режисера Леся Курбаса “Моя адреса – Соловки”,
- фільм про кінорежисера Сергія Параджанова “Параджанов. Відкладена прем’єра”;
- фільм “Казимир Великий, або Малевич Селянський” про художника Казимира Малевича;
- навчальні матеріали про правила дорожнього руху, зняті на вулицях Києва, й інші.
“Ці фільми мають унікальну історичну цінність, і тепер частина нашої кіноспадщини є доступною для українського суспільства. Але, на жаль, це лише певний відсоток від всієї колекції, адже в архівах Національної кінематеки зберігається ще кілька тисяч неоцифрованих плівок”, – додала продюсерка проєкту Люба Кнорозок.
Як розповів кінорежисер Олексій Радинський порталу “Хмарочос”, на кіностудії створили декілька тисяч фільмів, переважно документальних, що стосуються багатьох аспектів української культури, мистецтва й історії.
“Починаючи з історичних документальних фільмів, які розповідають деколонізовану історію України, закінчуючи фільмами про українських художників – Казимира Малевича, Олександру Екстер, Сергія Параджанова та інших. Усі ці фільми були створені під час колапсу українського кіно, й узагалі суспільства в 90-ті. І після створення їх практично ніхто не бачив”, – пояснив він.
Обираючи для роботи перші фільми, фахівці спиралися на їхню історичну чи художню цінність. Створення каталогу та оцифрування перших стрічок також підтримав Український культурний фонд.