Протягом останніх років інфекційні хвороби не тільки не втратили своєї актуальності, але й набули надзвичайну медико-соціальну і економічну значимість. Особливо це проявилось коли виникла пандемія КОВІДу та зараз – коли йде війна. Розповсюдженість окремих хвороб вдається попередити за допомогою профілактичних щеплень. Таким чином ці інфекційні хвороби стали “керованими”, а інші методи боротьби з ними, зокрема санітарно-гігієнічні, є другорядними.
Практичний досвід показав, що широке застосування щеплень дозволило запобігти розвитку багатьох епідемій, а окремі інфекційні хвороби, як натуральну віспу, взагалі ліквідувати.
В 1974 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я була утворена Розширена програма імунізації, що була направлена на боротьбу з дифтерією, кашлюком, кором, поліомієлітом, правцем і туберкульозом. Пізніше в цю програму був включений вірусний гепатит В, краснуха, паротит, гемофільна інфекція. Щеплення дітей і дорослих проти цих інфекцій, згідно Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, є обов’язковим. А тому, без даних щеплень діти не зможуть перебувати в організованому колективі (садок, школа), а дорослі працювати в групі декретованих контингентів. На даний час кожний пункт щеплення забезпечений цими препаратами і вони проводяться безкоштовно. Інші види щеплень (проти гепатиту А (жовтухи), вітряної віспи, грипу) є рекомендованими.
Зараз існує більше 40 інфекцій, проти яких наявні вакцини, і цей список постійно доповнюється. Так в нашому районі тільки з 2000р. було поновлено щеплення проти паротиту (свинки), запроваджено проти краснухи, з 2003р. проти гепатиту В, з 2006р. проти гемофільної інфекції. Найближчим часом планується включити в обов’язкові – щеплення від пневмококу, ротавірусної хвороби, вітрянки.
Інколи засоби інформації поширюють матеріали про доцільність та шкідливість щеплень. Розповсюджують, як правило, її особи, які в практичній діяльності не стикаються та не володіють повною, а інколи лише опираються на спотворену інформацію. Однак така необгрунтована публікація принесе більше шкоди, ніж 100 позитивних. Навіть окремі медики не враховують, що незалежно від того чи отримає людина вакцину чи ні, вона рано чи пізно зустрінеться з “диким” небезпечним мікроорганізмом, а результат цієї зустрічі може бути навіть і фатальним.
Останнім часом використовуються імунопрепарати (вакцини чи анатоксини) комбіновані, з низькою реактогенністю (шкідливою побічною дією). Велика увага приділяється їх якості. Слід зазначити, що не всі щеплені не захворіють, а тому потрібно, інколи, повторити щеплення.
Пам’ятайте, що вакцини не попереджують хворобу, а запобігають їх поширенню та важкому перебігу!
Лікар-епідеміолог Дмитро АНДРУШКО