Керуючись Указом Президента України В.Ф.Януковича № 34 від 21 січня 2013 року та листом Кабінету Міністрів України щодо всенародного відзначення 1025-ої річниці Хрещення Київської Русі 25 липня 2013 року в МПК «Народний дім» відбулась урочиста Академія присвячена 1025-літтю Хрещення Руси-України. З вітальним словом виступив Владика Коломийсько-Косівської єпархії Української православної церкви Київського патріархату Юліан Гатала. На урочистій Академії були присутні: голова райдержадміністрації Михайло Михайлович Негрич, голова районної ради Богдан Володимирович Болюк, міський голова Ігор Богданович Слюзар, голова Городенківської райдержадміністрації Іван Іванович Мороз, голова Косівської райдержадміністрації Ярослав Іванович Шинкарук.
Михайло Михайлович Негрич наголосив, що реалізація Указів Президента України Віктора Федоровича Януковича є першочерговим завданням для влади району та міста.
Митрофорний протоієрей Микола Симчич зачитав доповідь «Джерела хрещення Руси-України», а митрофорний протоієрей Василь Гаврилюк зупинився на значенні хрещення Руси-України для Прикарпаття, а зокрема Коломийщини. Після цього цікаву художню програму, яка перепліталася виконанням духовних творів та творів сучасних композиторів, показали колективи релігійних громад Печеніжина, Отинії, Великого Ключева Коломийського району, а також Надвірної, села Гвізд Надвірнянського району та села Глушків з Городенківщини. Окремим блоком аматорський хист показали коломияни, муніципальний оркестр народних інструментів МПК та лауреат першої премії Всеукраїнського конкурсу “Чарівна бандура” у м. Одесі, учениця ДМШ №1 Олександра Тальчук.
Хрещення Русі України князем Володимиром в 988 році - одне із найбільш знакових подій в історії нашого народу. Прийняття християнства стало проривом у світ духовного оновлення й самовираження українців як нації. Офіційне запровадження християнства у Київській Русі справило також позитивний вплив на життя народу, адже тим самим його прилучили до світової культури, книжності й мистецтва, освіти і наукових знань. Встановилися постійні зв’язки Давньоруської держави з іншими християнськими країнами. Церква ревно турбувалася про зміцнення державності, про піднесення авторитету князя київського.
У вітчизняній історії ім’я Володимира Великого записане золотими літерами. Не тільки як могутнього і розумного володаря, але передусім як хрестителя, просвітителя і ревного апостола християнської віри. Найголовніша заслуга рівноапостольного князя Володимира в тому, що він дав нашому народові безцінний скарб святої віри. Саме з християнством пов'язана цивілізаційна роль Києва в Європі. Адже Древня Русь не тільки увійшла в родину християнських народів на правах рівноправного члена, але і почала грати роль вагомого гравця на міжнародній арені молодої Європи. Україна послідовно продовжує цю місію.
Благотворним наслідком Хрещення та розповсюдження християнства теренами давньоруської держави стало очищення народу від згубної омани ідолопоклонства та утвердження докорінно інших — тепер уже життєдайних і життєствердних — смислів буття, створення нової культури, запровадження своєї писемності й літератури, архітектури й живопису, поширення на наших землях світла науки й освіти. Неоціненне значення християнської віри і в процесах консолідації та гуманізації суспільства, становленні вітчизняного законодавства і права, розвитку економічного й господарського життя. Християнство долучило Київську Русь до родини європейських християнських народів, перетворило Київ на одну з твердинь віри, могутню столицю великої держави.
Свята віра допомогла Володимиру осягнути істинне значення й повноту невідбутних, вічних понять; благодатні набутки плодів святого духу дозволили йому вміло й авторитетно правити своєю державою понад тридцять років, успішно втілюючи в життя глибокі адміністративно-територіальні та інші реформи.
Вшановуючи хрестителя, будівничого і просвітителя Київської Русі, візьмемо собі за взірцевий приклад його ревність у вірі, наполегливі зусилля в об’єднанні суспільства, натхненне подвижництво в утвердженні й зміцненні його духовно-моральних засад, послідовність і цілеспрямованість у проведенні фундаментальних реформ і перетворень.
