16 липня 1990 року була прийнята Декларація про державний суверенітет України.
Наприкінці 1980-х років ширився національно-визвольний рух українців. Складалися сприятливі умови, аби підняти питання про відновлення української державності в парламенті республіки.
Відтак 16 липня 1990 року конституційною більшістю на засіданні Верховної Ради Української PCP було прийнято документ про проголошення державного суверенітету України – Декларацію про державний суверенітет України.
«Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах», — зазначалося в преамбулі документу.
Декларація проголошувала самостійність України в питаннях економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин; нейтралітет у зовнішній політиці та без’ядерний статус, гарантувала право на вільний національно-культурний розвиток усіх національностей, що проживають на території України; проголошувала необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних, духовних та мовних потреб українців за межами республіки.
Отже, прийняття Декларації про державний суверенітет України стало важливим кроком на шляху до незалежності нашої держави. Її положення лягли в основу написання майбутнього Акта проголошення незалежності України та Конституції України.