29 серпня Україна вшановує пам'ять Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Таку пам’ятну дату своїм указом №621/2019 від 23 серпня 2019 року встановив Президент України Володимир Зеленський, на підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам'яті загиблих військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, задля увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві
Боротьба українського народу за незалежність тривала багато століть. Національна пам'ять українців зберігає спомини про подвиги та жертовність наших пращурів на цьому важкому, политому українською кров'ю шляху, що лише наприкінці ХХ ст. призвів до проголошення незалежності України і створення власної самостійної держави.
Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Галицької Армії Західноукраїнської Народної Республіки, Української Повстанської Армії протягом століть мужньо билися із ворогами України у тисячах битв та боїв, здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.
Український народ завжди з шаною ставився до своїх Героїв і мав свою традицію їх поховання і вшанування їхньої пам'яті. На великих просторах України в кожному регіоні були свої особливості поховань, створювалися свої звичаї вшанування загиблих Захисників Українського народу та країни.
Вперше на державному рівні темою вшанування пам’яті полеглих Захисників України почали опікуватись урядові установи Української Народної Республіки. Всі спроби закласти підвалини такої політики на українських землях (1917 – 1920), наприклад, спорудити на честь Героїв Крут окремий монумент у Києві, зазнавали невдачі. Через постійну загрозу самому існуванню незалежної України, до питання обліку поховань українських воїнів та до увічнення їхніх подвигів повернулись лише після 1920 року – на західних українських землях та в еміграції.
Протягом 1920-х років на сторінках українських видань регулярно з’являлися публікації на тему збереження українських військових цвинтарів та окремих могил, в яких, зокрема, наголошувалося про необхідність встановлення більш довговічних надгробних пам’ятників на могилах героїв.
У березні 1927 року у Львові виникає Українське товариство охорони воєнних могил (ТОВМ), яке діяло протягом міжвоєнного періоду (1927-1939 рр.) на території всієї Галичини та навіть за її межами.
Історія циклічна, і боротьба з колоніальною державою вже тягнеться віками. Орша, Конотоп, Крути, Вапнярка, Гурби, Савур-Могила, Донецький аеропорт, Дебальцево – у цих та сотнях інших боїв українське вояцтво самовіддано, не шкодуючи себе та знищуючи ворогів, боронило Україну від одного і того ж агресора. Спливають століття, але ворог України – той самий: московія, російська імперія, радянська росія, російська федерація.
Окремою сторінкою цієї споконвічної боротьби та незламності стали бої із російським агресором наприкінці літа 2014 року. Їх трагічним та героїчним символом, але водночас і прикладом нездоланності воїнського духу українців став Іловайськ, де українські воїни – військовослужбовці та добровольці – опинилися сам на сам із підступним та нещадним ворогом. За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» понад 300 українських воїнів загинуло.
За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів. Кожен загиблий на фронті – це неоціненна втрата для країни і для сім'ї військового.
24 лютого 2022 року відкрилась нова сторінка боротьби українського народу, що пов’язана з неабиякою жорстокістю та цинізмом ворога, який будь-якими способами намагається знищити наших захисників на усіх напрямках фронту, щоб після знищити всю Україну.
Загибель або поранення українських Захисників викликають у нас біль і справедливу ненависть до окупанта. Але навіть в праведному гніві маємо єднатися в прагненні до перемоги над ворогом, протистояти ворожій пропаганді та боротись за Україну кожен на своєму фронті.