Україна має багату і довгу історію. На її долю випало багато випробувань. Згадаймо славних козаків, котрі захищали землі від чужих зазіхань. Змогла пережити війни та голодомор. На жаль, у наш час в Україні також панує тривога. Російський агресор знову зазіхає на наші рідні землі. Напевно, кожен із нас уявляв, що довелося пережити нашій країні в давнину, але не міг подумати, що таке трапиться з нами. Тому треба гуртуватися, не опускати рук, допомагати усім чим можна. Кожен зробить свій маленький внесок і ми переможемо у цій війні.
Підтримка словом та хоча б невелика допомога інколи далеко не менш важлива, ніж допомога матеріальна. Старші і ще зовсім молоді хлопці, які сьогодні на фронті щодня ризикують життям заради кожного з нас, чекають вістей з дому ще більш палко, ніж бронежилетів чи касок.
В рамках благодійної акції «Допоможи пораненому солдату» організовано ярмарки, на яких були представлені вироби ручної роботи учнів навчальних закладів району та дітей шкільного віку, що приймають участь у щотижневих навчаннях в «Школі життя». Ці акції проводили районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і відділ культури Коломийської райдержадміністрації.
Працівники відділів, управлінь, структурних підрозділів райдержадміністрації, установ, підприємств, організацій району, депутати районної, обласної ради, голови сільських та селищних рад стурбовані тими подіями, які склалися сьогодні в Україні, через те не стоять осторонь них, а активно долучились до проведення благодійної акції «Допоможи пораненому солдату».
Таким чином, спільними зусиллями зібрано грошову допомогу для поранених воїнів АТО. Керівниками відповідних підрозділів було здійснено виїзди до домівок поранених воїнів під час антитерористичної операції та їх родин, щоб подякувати і вручити грошову допомогузахисникам мирного неба над Україною, які ціною власного життя оберігають наші домівки від війни.
З вірою в перемогу нашого війська, козачого по духу, кожен свідомий українець намагається допомогти хоча б чимось воїнам і на фронті, й тим, хто з тяжкими пораненнями знаходяться в шпиталях України. З цією метою проводяться різноманітні акції, підтримуючи морально, чи фінансово нашого Героя, який зі скромності не завжди визнає свій героїзм, йдучи під кулі, захищаючи своїх побратимів, вважає свої вчинки звичайним обов’язком громадянина України.
Не можна не думати й не помічати, що 19—24-річні юнаки, які мобілізуються на фронт, звідти приходять змужнілими, іншими, з іншим виразом обличчя, з глибокою переоцінкою розуміння людських цінностей: відданості Батьківщині, вірності другові, любові до коханих, допомоги батькам. Інші, але такі рідні.
Після повернення з передової воїни АТО обов’язково отримають матеріальну допомогу. Вас, Герої, чекаємо, віримо у святу вашу перемогу.