Голокост - цілеспрямована політика нацистів у роки Другої світової війни щодо знищення євреїв (жертвами якої стали близько 6 мільйонів) на окупованій території Європи. Вважається одним із різновидів геноциду.
01 листопада 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію № 60/7 «Пам'ять про Голокост», що проголосила 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, в якій зазначено, що «Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…», та закликала держави-члени зробити все можливе, щоб наступні покоління зберегли пам'ять про цю жахливу трагедію людства та запобігти в майбутньому актам геноциду.
Україна з 2012 року вшановує жертв трагедії разом зі всім світом на державному рівні.
Саме 27 січня 1945 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших концентраційних таборів нацистської Німеччини – Аушвіц-Біркенау, який діяв біля польського міста Освенцим у 1940-1945 роках.
Першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавчанина Анатолія Шапіро. На сусідній табір Біркенау наступали бійці 107-ї Кременецької дивізії під командуванням полтавчанина Василя Петренка. Північний шлях до табору звільняла 152-га танкова бригада під командуванням Анатолія Ковалевського з Чернігівщини. Командир загинув у тому бою.
«Фабрика смерті» Аушвіц стала для світу символом Голокосту, геноциду й терору.
Під час Голокосту в Україні було вбито більш ніж 1,5 млн євреїв.
Вже у XXI столітті геноцид знову прийшов на українську землю. Останні майже 10 років російська влада намагається знищити населення України. Після 24 лютого 2022 року армія рф, не ховаючись, вірячи у свою безкарність, зайнялась вирішенням «українського питання» - масово катуючи та вбиваючи українців. У 1945 році, відступаючи нацистські війська намагалися повністю зруйнувати та знищити Аушвіц, у 2022-2023 роках зносять будівлі в Маріуполі, щоб приховати свої злочини, ракетами та бомбами фактично «стирають» населені пункти України, щоб ніхто не дізнався про кількість вбитих ними цивільних людей, відступаючи, нищать все навколо, поспіхом ховаючи закатованих людей в братських могилах.
Але злочини неможливо приховати. Це не вдалося зробити нацистам, не вдасться і рашистам. Організатори та виконавці цих злочинів обов’язково будуть відповідати за скоєне – вони не мають строку давності.